IPOOD hab

"Пісня буде поміж нас". Роздуми про творчість Володимира Івасюка

03 березня 2026 року було проведено надзвичайну онлайн гостьову лекцію «Пісня буде поміж нас: роздуми про творчість Володимира Івасюка» у межах серії просвітницьких вебінарів та онлайн гостьових лекцій «Цвіт української педагогіки: сучасне і минуле». Спікери: Галина Івасюк – лікар-невролог Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Оксана Івасюк – кандидат філологічних наук, доцент. Наталя Колесніченко-Братунь - дипломат, кандидат філологічних наук, доцент, член Національної спілки письменників України. Модератор Наталія Філіпчук - доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу змісту і технологій педагогічної освіти ІПООД імені Івана Зязюна НАПН України. Головний ініціатор серії просвітницьких вебінарів та онлайн гостьових лекцій «Цвіт української педагогіки: сучасне і минуле».

Відеозапис вебінару

Організатор: ● Відділ змісту і технологій педагогічної освіти Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України
Співорганізатори:
● Кафедра ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття» НАПН України;● Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича● Чернівецький обласний меморіальний музей імені Володимира Івасюка
На заході були присутні понад 260 учасників із усіх куточків України.
Головні спікери Галина Івасюк та Оксана Івасюк зосередилася на цікавих фактах культурної та мистецької спадщини Володимира Івасюка. Галина Івасюк наголосила на родинних умовах, що сформували композитора, підкресливши поєднання музичної дисципліни та впливу сімейного середовища. Оксана Івасюк окреслила роль Володимира Івасюка у формуванні української культурної ідентичності, звернувши увагу на фольклорні, етнографічні та музичні джерела Буковини, що стали фундаментом його творчого стилю. Було представлено також маловідомі сторінки діяльності Буковинського ансамблю пісні й танцю та його значення для збереження традицій, демонструючи матеріали ансамблю й культурні подорожі родини Івасюків. Ці свідчення показали, наскільки важливими були музичне середовище, регіональна культура та міжнародні контакти для творчої еволюції композитора.
Наталя Колесніченко-Братунь зосередилася на культурно-національному значенні творчої співпраці поетів і композиторів, підкресливши унікальність інтонаційного стилю Івасюка та суспільний ефект «Червоної рути». Завершили захід мистецькі виступи Івана Дерди, народного артиста України, який виконав пісню, присвячену композитору, а професор Григорій Васянович прочитав поетичний твір. Тамара Марусик, проректор ЧНУ імені Юрія Федьковича, звернула увагу на сучасні зусилля щодо збереження спадку Володимира Івасюка та його значення для української культурної самоідентифікації.

Володимир Івасюк один із тих українських митців, чия творчість стала культурним маркером цілої епохи. Його пісні - це не просто музика, а спосіб говорити про українську ідентичність у часи, коли відкрито це робити було ризиковано. Такі композиції як «Червона рута» й «Водограй» давно перетворилися на символи національної культури, але за ними стоїть набагато ширший пласт роботи: сотні рукописів, ескізів, інструментальних композицій і невідомих широкому загалу творів, що засвідчують масштабність його мислення.
Попри молодий вік, Володимир Івасюк поєднав у собі унікальне: академічну музичність, глибоке знання фольклору та здатність створювати мелодії, які стають частиною народної пам’яті. Він працював із поетами, уважно відчуваючи слово, і вмів трансформувати його у музичні образи, що живуть десятиліттями. Його інтерес до етнографії, буковинських мотивів та народного мелосу формував стиль, який і сьогодні залишається впізнаваним.
Спадщина Володимира Івасюка - це не лише музика, а й культурна і громадянська позиція. У радянські часи його творчість стала простором свободи, а його ім’я - символом того, що українська культура здатна бути модерною, глибокою і світового рівня. Сьогодні твори Івасюка продовжують звучати в концертах, у кіно, в нових інтерпретаціях молодих музикантів як доказ того, що справжня музика не старіє, а лише відкриває нові сенси.