Одним із найбільших викликів для викладачів ЗВО, стало те, що з початком війни активність здобувачів у навчальному процесі помітно знизилася. Мотивація до навчання і в мирні часи викликала багато питань, а в умовах війни ситуація лише ускладнилася. Частина здобувачів взагалі не розуміють, навіщо вчитися та виконувати завдання, коли тривають обстріли міст, скрізь руйнування, смерть, страх, а майбутнє невизначене. Бездіяльність і низька включеність здобувачів виправдовується високим психологічним напруженням та нездатністю працювати через постійні стреси, травми, тривожність. Апатичність пов’язана з тим, що всі замкнені у кордонах подій, що відбуваються тут і зараз. Найчастішою проблемою є концентрація уваги – часто через сирени та вибухи, але також і у відносній безпеці. Одне з найпоширеніших відчуттів, яке переживають ті, хто в безпеці, – «синдром провини вцілілого». Він також впливає на мотивацію навчатися.