Скаффолдинг (від англ. scaffolding) — це педагогічна методика, яка полягає в тому, щоб надати здобувачам тимчасову підтримку, яка допомагає їм засвоювати нові знання або виконувати складні завдання. Як будівельні риштування допомагають будівельникам дістатися до вищих рівнів будівлі, так і скаффолдинг у навчанні забезпечує підтримку, яка поступово зменшується, коли здобувач стає більш самостійним у процесі навчання.
Термін скаффолдинг (scaffolding) впровадили в 1970-х роках психологи Джером Брунер, Девід Вуд та Гейл Росс. Вони застосували цей термін для опису процесу, коли вчитель надає учням тимчасову підтримку або допомогу, яку поступово зменшує, коли учень стає здатним самостійно виконувати завдання.